Молодь з інвалідністю займається в деревообробній мастерні
Виконавці
ГО "Любов, яка лікує" у партнерстві з ГО AREAC
Час реалізації
вересень-грудень 2024
Мета проєкту
Розвинути професійні навики молодих людей з ментальною інвалідністю, згуртувати їх, покращити емоційний стан та допомогти інтегруватися в місцеву громаду.
Назва ініціативи: Майстерня по дереву для молоді з ментальною інвалідністю
Сучасна деревообробна майстерня почала діяти в Чернівцях для молоді з ментальною інвалідністю завдяки мікрогранту SCLR-програми. Авторка ініціативи Валерія Мартинюк каже, що простір став улюбленим місцем дозвілля десятків молодих людей. Адже зазвичай діти з такими діагнозами після закінчення навчання в інтернатах залишаються ізольованими від суспільства і не мають змоги проводити час з однолітками та розвиватися.
Апліканти закупили деревообробне обладнання та організували регулярні заняття для молоді з ментальною інвалідністю з професійними майстрами. Простір став єдиним в області, де така молодь може реалізувати себе в майстерні з професійними наставниками. Навчання пройшли 43 людини, але простір продовжує діяти після завершення ініціативи. Після занять учасники стали більш впевненими в собі й менш тривожними, особливо вимушені переселенці, які пережили травматичні події. Відбулася інтеграція учасників у місцеву громаду через участь у виставках та інших заходах. Цей мікрогрант став першим проектом заснованої апілкантами громадської організації "Любов, яка лікує".
– Я мала певні побоювання щодо роботи цих хлопців і дівчат з професійними деревообробними електроінструментами, - ділиться авторка ініціативи Валерія Мартинюк. - Але під керівництвом майстра і з допомогою асистентів-волонтерів у них все чудово вдалося! Молоді люди виготовили сувеніри, органайзери, інші корисні речі й отримали масу задоволення. Більшість з них виросли в сім'ях без батька, тож така чоловіча справа їм дуже припала до душі. Мрію зробити цю майстерню постійно діючою і залучити до неї також підлітків, бо попит на такі заняття дуже високий.
Один з учнів Павло Яворський, 20-річний сирота з Чернівців, з дитинства живе у соціальному закладі. Його ментальна інвалідність створювала бар’єри для навчання та працевлаштування. Перед навчання у майстерні Павло мав небагато можливостей реалізувати себе та часто почувався відірваним від суспільства. Під час занять Павло відкрив у собі здібності до виготовлення виробів з дерева. Він швидко опанував основи роботи з деревом і навіть брався за складні вироби, такі як виготовлення стільців і невеликих столиків. Його наполегливість і старанність були помічені наставниками. Завдяки проекту Павло не лише здобув нові навички, але й отримав пропозицію оплачуваної роботи в місцевій меблевій майстерні. Це стало переломним моментом у його житті. Тепер він може мати стабільний дохід, можливість працювати у дружній команді та реалізовувати себе як майстра. Павло каже, що цей проект став для нього квитком у нове життя, де він почувається потрібним і корисним.
Інший відвідувач майстерні Артем Махиня (на фото праворуч) — 26-річний хлопець ВПО із Харкова, який через війну був змушений разом із родиною переїхати на Буковину Артем має ментальну інвалідність, що ускладнює його інтеграцію у нове середовище та спілкування з людьми. У Харкові він відвідував гурток для осіб з інвалідністю, але через переїзд втратив доступ до інструментів та умов для творчості. Дізнавшись про профорієнтаційний простір у Чернівцях, родина Артема вирішила долучити його до проекту. Спочатку хлопець був дуже сором’язливим і тримався осторонь, але завдяки доброзичливій атмосфері й підтримці наставників почав поступово відкриватися. Під час занять Артем продемонстрував неабиякий талант у створенні дерев’яних іграшок. Його вироби, зокрема різьблені фігурки ялинок, вразили майстра і відвідувачів місцевої виставки, де він вперше представив свої роботи публічно. Це стало великим кроком для Артема: він не лише отримав позитивний досвід взаємодії з іншими людьми, але й відчув, що його здібності мають цінність.
Загалом, за словами організаторів, проект досяг свої цілей:
1. Учасники стали більш впевненими у своїх силах, завдяки освоєнню нових навичок роботи з деревом.
Робота руками та створення виробів допомогли їм відволіктися від стресу та покращити емоційний стан.
З’явилося почуття гордості за власні досягнення, особливо після демонстрації своїх робіт на виставках.
2. Молоді люди, які раніше уникали соціальних контактів через свою ментальну інвалідність, почали активно взаємодіяти з іншими учасниками. Учасники навчилися працювати в команді, підтримувати одне одного та вирішувати спільні завдання.Учасники проекту-вимушені переселенці, а таких була майже половина, інтегрувалися у місцеву громаду. Місцеві мешканці висловлювали підтримку та зацікавленість у роботах учасників, що сприяло формуванню позитивного ставлення до осіб з ментальною інвалідністю.
3. Усі учасники освоїли базові навички роботи з деревом, що відкриває їм можливості для подальшого працевлаштування або самозайнятості. Кілька учасників створили власні вироби (іграшки, меблі тощо), які були високо оцінені на місцевих виставках. Молодь отримала досвід завершення повного виробничого циклу — від планування до реалізації проекту.
4. Покращилася якість життя молоді з інвалідністю. Деякі учасники почали застосовувати отримані навички вдома, створюючи корисні речі для себе та своїх сімей. Позитивні зміни в емоційному стані та рівні активності сприяли загальному покращенню фізичного та психічного здоров’я.
5. Відбулися зміни у способі мислення та ставленні громади. Учасники відчули, що їхній внесок цінують, і це змінило їхнє уявлення про власну значущість у суспільстві. У місцевій громаді зросла обізнаність про проблеми та потреби молоді з ментальною інвалідністю, що сприяє більшій інклюзії.
Тож проект створив платформу для довгострокового впливу, заклавши основу для подальшого соціального розвитку молоді з ментальною інвалідністю та їх інтеграції у громаду.
